доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри історії української літератури, виборний представник від філологічного факультету

Народилася у с. Мілуватка Сватівського району Луганського області. Тут же закінчила середню школу.

Вищу освіту здобула на філологічному факультеті Харківського державного університету. 1999 року захистила кандидатську дисертацію з теми «Символіка Богородиці у метатексті барокової літератури» (науковий керівник – архєп. Ігор Ісіченко, проф.).

У 2014 році захистила докторську дисертацію з теми «Проповіді Лазаря Баранович в дискурсі українського бароко» (науковий консультант – проф. Ю.М. Безхутрий).

На кафедрі історії української літератури з 1998 року. Зараз працюю на посаді професора, з вересня 2016 року виконую обов’язки завідувача кафедри.

Загальна кількість надрукованих праць – близько 80.

Брала участь у багатьох всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях. Деякі з них –VІІ Міжнародна наукова конференція «Художній текст: сприйняття, аналіз, інтерпретація у контексті міжкультурної комунікації» (Вільнюс, Вільнюський педагогічний університет, 2006), Міжнародна наукова конференція «Студія Інгарденіана. Поетика літературного тесту» (Люблін, Польща, У-т ім. Марії Склодовської-Кюрі, 2010), IV та VI Міжнародні Конгреси білорусистів (Каунас, Литва, Університет Вітовта Великого, 2014, 2016), Міжнародна наукова конференція «Значення доробку синів св. Володимира для української незалежної держави, національної культури і духовності. Святі князі Борис і Гліб та Ярослав Мудрий» (Краків, Ягеллонський університет, 2015).