Біографія

У 2000–2005 роках — міністр освіти і науки України. Член Гуманітарної ради при Президентові України (2010 рік), Конституційної Асамблеї (з 2012 року).

Наукові інтереси у галузі теорії та історії державного управління, філософії, політології, освіти, педагогіки. З початку 1990-х років започаткував низку досліджень соціально-політичного розвитку незалежної України, де переосмислювався історичний досвід українського народу на шляху самоствердження себе в державі-нації. Під його керівництвом у науково-освітянській галузі було започатковано процес приєднання системи вищої освіти до Болонського процесу. За його участі була розроблена Національна доктрина розвитку освіти, яку він представив на ІІ-му Всеукраїнському з’їзді працівників освіти восени 2001 рік

Автор понад 400 наукових праць, серед яких низка монографій та підручників. Під його керівництвом створено першу в українській історії «Енциклопедію освіти» (2008 рік).

Звання

Академік Академії педагогічних наук України (з 1995 року, у 1997 та з 2012 року й дотепер — президент), академік Української академії політичних наук, президент Товариства «Знання» України та Спортивної студентської спілки України (1998 рік). Почесний доктор Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (2008 рік), почесний професор Київського університету імені Б. Грінченка (2009 рік) та інших навчальних закладів.

Нагороди

Заслужений діяч науки і техніки України (1997 рік), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005 рік), міжнародної премії імені Г. Сковороди (1997 рік), премії НАН України імені М. Костомарова (2006 рік). Нагороджений орденами «За заслуги» III (2002 рік), II (2004 рік), та І ступеня (2007 рік), Нестора-літописця (2004 рік), Ярослава Мудрого V ступеня (2012 рік), медаллю «1500-річчя Києва»,  Почесною грамотою Верховної Ради України (2004 рік).