Біографія

У 1967 році захистив докторську дисертацію в Інституті ядерної фізики Макса Планка у Гейдельберзі. У 1971 році став науковим співробітником Інституту ядерної фізики Макса Планка й згодом отримав ступінь ад’юнкт-професора. З 1971 по 1973 роки — науковий керівник та професор Рурського університету Бохума.

Основні наукові інтереси — ядерна й атомна фізика, теоретична фізика, фізика слабких взаємодій, фізика лептонів, астрофізика і дослідження хаосу. У своїй лабораторії створив один із перших у світі надпровідний електронний прискорювач S-DALINAС, лазер на вільних електронах та інші унікальні установки.

Автор близько 400 публікацій у різних (у тому числі міжнародних) виданнях.

Очолює комітет ISOLDE у Церні й раду ІСТ у Тренто (Італія).

Звання

Член-кореспондент Гейдельберзької АН, іноземний член Королівського товариства Південної Африки (1990 рік), почесний доктор університетів Ґетеборгу (1995 рік, Швеція), Генту (1996 рік, Бельгія), Йоганнесбургу (2000 рік, ПАР). Член Американського фізичного товариства (2002 рік), член-кореспондент Королівського товариства мистецтв та наук в Гетеборзі (2005 рік) та інших.

Нагороди

Лауреат франко-німецької премії імені Гумбольдта (1988 рік) і премії Макса Планка (1992 рік).