Декан фізичного факультету

Доктор фізико-математичних наук, професор

У 1990 році закінчив фізичний факультет Харківського державного університету ім. О.М. Горького (зараз Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна).
Кандидат фізико-математичних наук з 1998 року; старший науковий співробітник з 2002 року; доцент з 2006 року; доктор фізико-математичних наук з 2008 року.
З 1990 р. працює на кафедрі фізики низьких температур Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна на посадах: 1990-1994 р.р. – інженер; 1994-1997 р.р. – молодший науковий співробітник; 1997-1999 р.р. – науковий співробітник; 1999-2008 р.р. – старший науковий співробітник; 2008-2012 р.р. – професор двох кафедр – кафедри фізики низьких температур та кафедри експериментальної фізики. 
Член редколегії Вісника Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, серія «Фізика». Член двох Спеціалізованих вчених рад (при університеті ім. В.Н. Каразіна і ФТІНТ НАН України ім. Б.І. Вєркіна) по захисту кандидатських і докторських дисертацій.
Постійно читає чотири авторських курса лекцій з «Медичної і біологічної фізики», «Фізики надпровідності», «Фізики квантових рідин» та «Загальної фізики». Керує науковою роботою низки вітчизняних та іноземних аспірантів.
Основний напрямок наукової діяльності – проблеми еволюції анізотропних систем квазічастинкових збуджень в квантових рідинах, високотемпературна надпровідність. Двічі (у 1994 і 1997 р.р.) вигравав конкурс на отримання персональної стипендії Кабінету міністрів України для молодих вчених. З 2002 по 2004 р.р. проходив наукове стажування в університеті м. Ексетер (Великобританія) у всесвітньо відомій групі «Квантових рідин» під керівництвом Королівського академіка професора А.Ф.Дж. Віатта. За час стажування йому вдалося розв’язати ряд важливих наукових задач щодо встановлення закономірностей часової і просторової еволюції анізотропних бозонних систем у надплинному 4Не. Розвинув наукові основи нового напрямку фізики низьких і наднизьких температур – динаміки підсистем квазічастинкових збуджень в умовах структурної і кінематичної анізотропії. Вперше розробив експериментальну технологію роздільного детектування високо- і низькоенергетичних фононів у надплинних квантових рідинах, а також встановив закономірності генерації «гарячих» h-фононів на різних етапах поширення «холодного» l-фононного імпульсу. Вперше запропонував і реалізував метод дослідження процесів взаємодії декількох незалежних фононних пучків при їх зіткненні у надплинному 4Не і відкрив явище генерації «гарячої лінії» при наднизьких температурах. За цикл робіт з цієї тематики виконаних за його безпосередньою участю і опублікованих у найпрестижніших світових фізичних виданнях група «Квантових рідин» була нагороджена спеціальною медаллю Європейського наукового співтовариства. У своїй науковій роботі постійно співпрацює з науковими колективами таких провідних світових наукових центрів як Імперіал коледж (Лондон, Великобританія), університет м. Ексетер (Великобританія), Інститут ім. Макса Планка (Дрезден, Німеччина), Інститут фізики твердого тіла «Демокрітос» (Афіни, Греція), Інститут Дон Альфонсо ІІІ (Португалія), університет Нью-Брансвік (Канада), з якими має низку спільних публікацій.