Біографія

У 1975–1978 роки навчався в аспірантурі Харківського університету, після закінчення якої успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Керованість динамічних систем при обмеженнях на керування».

Професор, віце-президент В’єтнамської Академії наук і технологій.

У 1979–1983 роках працював начальником департаменту Диференційних та динамічних систем Ханойського Інституту математики, в 1983–1986 роках — заступник директора Центру прикладного системного аналізу Інституту управління (м. Ханой), з 1986 року — старший науковий співробітник, пізніше — заступник директора Ханойського Інституту математики.

У 1997–2002 роках — директор департаменту планування та фінансів, з 2001 року — заступник, а з 2003 року — Генеральний директор Національного центру природничих наук та технологій В’єтнаму. Активний організатор спільного проекту НАН України і Національного центру з трансферу передових українських технологій в економіку В’єтнаму та інших країн Південно-Східної Азії.

У В’єтнамі продовжував займатися дослідженнями в галузі математичної теорії керування, опублікував більше 50 наукових праць з цієї тематики в провідних математичних журналах. Його роботи з апроксимативної керованості набули широкої популярності.

У 1990 році Вчена Рада Інституту математики Академії наук Польщі присудила йому ступінь доктора математичних наук.