Біографія

Наукові інтереси охоплювали такі напрямки: тунельна та мікроконтактна спектроскопія нормальних металів, надпровідників, з’єднань з важкими ферміонами й змінною валентністю, напівметалів і напівпровідників; біофізичні дослідження енергії зв’язку в молекулярних кристалах.

У 1964 році уперше (спільно з І. Н. Дмитренком та В. М. Свистуновим) зареєстрував електромагнітне випромінювання, яке генерується тунельною структурою, що стало прямим підтвердженням існування нестаціонарного ефекту Джозефсона. Важливим досягненням було відкриття методу мікроконтактної спектроскопії, що забезпечував новий підхід до вивчення взаємодії електронів провідності з різними типами квазічасткових збуджень у металевих системах. Розробив низку експериментальних підходів і методів при проведенні біофізичних досліджень, таких як польова мас-спектроскопія енергії зв’язку у вакуумі між азотними основами нуклеїнових кислот, що кодують генетичну інформацію в ДНК, і метод кварцевого резонатора для дослідження ентальпії в молекулярних кристалах азотних основ та їх похідних. Автор понад 250 наукових праць, серед яких 5 монографій та 4 винаходи. Підготував 20 кандидатів і 6 докторів наук.

Звання

Заслужений діяч науки і техніки України (2005 рік).

Нагороди

Лауреат Державної премії України (1980 рік), а також премій ЦК ЛКСМ України з науки та техніки імені М. Островського (1967 рік); Хьюлетта-Паккарда Європейського Фізичного товариства (1987 рік); Фонду Олександра фон Гумбольдта (1996 рік), імені Б. І. Вєркіна НАН України (2006 рік), імені Лізи Мейтнер (Швеція, 2008 рік). Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2008 рік).