Біографія

З 1894 року — керівник історико-філософської секції, а з 1897 року — голова Наукового Товариства імені Т. Г. Шевченка, провів реорганізацію його на зразок академії наук, започаткував видання низки наукових збірників, зокрема разом з І. Я. Франком «Літературно-наукового вісника». На власні кошти заснував приватну вчительську семінарію в м. Коломия (1904 рік).

Став ініціатором створення «Українського наукового товариства» (1907 рік), яким видавався науковий збірник «Україна».

Автор понад 800 наукових праць, а також оповідань, нарисів, п’єс.

Громадсько-політичну діяльність плідно поєднував з науково-дослідною роботою, виховав плеяду учнів-послідовників концепції історії України. Серед фундаментальних праць вченого на першому місці стоїть 10-томна «Історія України-Руси» (1898–1937 роки). У 1904 році у Петербурзі була видана його узагальнююча праця «Очерк истории украинского народа», що витримала кілька видань і була покладена в основу науково-популярної «Ілюстрованої історії України» (теж неодноразово перевидавалася).

Історія українського народу в його працях була побудована за розробленою ним схемою, викладеною у статті «Звичайна схема «руської» історії і справа раціонального укладу історії східного слов’янства», що була опублікована в 1904 році в «Сборнике статей по славяноведению».

Обґрунтував історію України як процес історичного розвитку українського народу, відмінний від історії сусідніх народів в політичному, господарському та культурному плані. Плідно працював над написанням «Історії української літератури» (п’ять томів вийшли у 1922–1927 роках), історії української культури, церкви, етнографії, фольклору, соціології.