Біографія

У 1989–1997 роках — начальник відділу теоретичної фізики, у 1997–2003 роках — відділу квантової теорії поля й статистичної фізики Інституту теоретичної фізики, з 2003 року — радник при дирекції ННЦ ХФТІ. Одночасно з 1956 року викладав на фізико-технічному факультеті Харківського державного університету.

У 1959 році захистив кандидатську дисертацію «До теорії магніто-пружних коливань», а у 1966 році — докторську дисертацію «Деякі питання фізики плазми та теорії металів». З 1969 року — професор. З 1978 року — член-кореспондент, а з 1990 року — академік НАН України.

Наукові інтереси пов’язані з різними галузями теоретичної фізики — теорія магнетизму, статистична фізика, фізика незворотних процесів, фізика твердого тіла, фізика квантових рідин та кристалів, класична і квантова електродинаміка, космологія, у кожній галузі він отримав фундаментальні результати.

У 1956 році разом з О. І. Ахієзером та В. Г. Бар’яхтаром відкрив явище магніто-акустичного резонансу. Створив наукову школу зі статичної фізики.

Автор понад 200 наукових праць, серед яких 5 монографій. Під його керівництвом захищено понад 20 кандидатських і 12 докторських дисертацій.

Звання

Заслужений діяч науки і техніки України (1998 рік), відмінник освіти України (2001 рік).

Нагороди

Лауреат Державних премій України (1986, 1996 роки), премій імені К. Д. Синельникова (1978 рік), М. М. Крилова (1986 рік) та М. М. Боголюбова (2002 рік) НАН України. Нагороджений медаллю «За доблесну працю» (1970 рік).