Біографія

У 1947 році захистив кандидатську дисертацію, а вже у 1948 році — докторську дисертацію. З 1950 року — професор. З 1951 року — член-кореспондент, з 1960 року — академік АН України, член-кореспондент АН СРСР, з 1976 року — академік АН СРСР.

Діапазон наукових інтересів ученого був надзвичайно широким: від абстрактних проблем математики до виключно конкретних інженерних задач. Основні напрями: загальна геометрія, геометрія пружних оболонок, прикладні роботи.

Розв’язав фундаментальні проблеми геометрії та нелінійної теорії диференціальних рівнянь у часткових похідних, саме це принесло йому всесвітню славу.

Створив геометричну теорію стійкості тонких оболонок. Вирішив багатомірну проблему Мінковського (1971 рік), четверту проблему Гілберта (1974 рік) та інші.

Створив власну школу математиків.

Автор понад 200 наукових публікацій, серед яких 40 монографій, багато підручників для університетів і шкіл з геометрії.

Звання

Академік РАН (1991 рік). Член багатьох наукових товариств. Почесний громадянин м. Харкова (2001 рік).

Нагороди

Лауреат Сталінської премії (1950 рік), Міжнародної премії імені М. Лобачевского (1959 рік), Ленінської премії (1962 рік). Лауреат Державної премії України (1973 рік), премій НАН України імені М. М. Крилова (1988 рік) та імені М. М. Боголюбова (1998 рік). Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора, «За заслуги» ІІІ ступеня (1999 рік), медаллю імені А. С. Макаренка та іншими.