Головний науковий напрям — фізика плазми. Під його керівництвом створена єдина в Україні та одна з найбільших в Європі потужна експериментальна база для досліджень у галузі керованого термоядерного синтезу, споруджена серія стелараторів типу «УРАГАН».

Був ініціатором впровадження на установках стелараторного типу високочастотних методів отримання і нагрівання безструмової плазми.

За його ініціативи на початку 1970-х років розпочаті дослідження в галузі нерівноважної плазмохімії високих енергій та створена нова вакуумно-плазмова технологія нанесення стійких покриттів багатофункціонального призначення (конденсація з іонним бомбардуванням), що була використана на установці типу «БУЛАТ» і запозичена ученими США, Японії та інших країн. Створив власну наукову школу з фізики низькотемпературної плазми.

Автор 190 праць, з них — 89 у зарубіжних виданнях, та низки патентів. Деякі праці присвятив історії фізики.

Підготував 10 докторів і 17 кандидатів наук.

Звання

Постійний член радянсько-американської координаційної комісії з проблем КТС (1973–1987 роки), член бюро Наукової ради НАН України з фізики плазми і плазмової електроніки. Заслужений діяч науки (1978 рік).

Нагороди

Лауреат Державної премії УРСР. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність» ІІІ ступеня, Жовтневої революції, «Знак пошани», медалями.